ПРОМОВА ДО УКРАЇНСЬКИХ ПРОЧАН З АМЕРИКИ

Слава Ісусу Христу!

Всесвітліші Отці, Дорогі в Христі Браття і Сестри!

Вітаю Вас, що так численно прибули до Риму по Вашій прощі до Люрду. Прочани приїзджають до Риму, щоб передусім помолитись на гробах первоверховних апостолів Петра і Павла, щоби поклонитисяСвятішому Вітцеві, а українські прочани бажають також відвідати ті святі місця, якими ходили наші княжі посли, наші великі спископи, що привернули нам єдність з Апостольським Престолом.

Наші великі Прадіди неначе передчували, що прийде час переслідувань, і їхні нащадки не зможуть відвідувати своїх рідних марійських ікон на Україні, тому принесли до Риму копію чудотворної ікони Жировицької Богоматері, яка вже понад 250 років роздає тут в церкві святих мучеників Сергія і Вакха ласки своїм дітям на поселеннях. Молімся гаряче, щоб Вона післала кращу долю українському Народові, який її так любив і любить.

Ваші батьки винесли з України велику любов до своєї Церкви, її обряду і свого Народу та передали Вам, щоби тією любовʼю Ви жили і працювали. Велика це ціль, зокрема тепер, коли в Україні Боже Слово заборонене, коли його вчити не вільно і за християнське виховання карається, храми збещещені та сплюндровані. Ваша численна присутність тут є виявом, що спільно дякуємо Богові і спільно несемо великі відповідальності й обовʼязки перед нашим Народом і Церквою. Ваша присутність тут— це запевнення, що Ви зрозуміли велику відповідальність за єдність Церкви і Народу і це гасло привело Вас також і сюди.

Дякую Вам дуже за молитви в Соборі Святої Софії, за відвідини в обителі св. Климента, щоби разом зі мною подякувати милосердному Богові за той великий дар — дар священства, який я одержав у вересні 1917 року з рук каторжника — Слуги Божого Митрополита Андрея в Уневі, зараз по його звільненні з царської тюрми. Минає вже 65 років від тої незабутньої хвилини, які я посвятив для нашої святої Церкви і Народу, зокрема для духовної обнови нашої Церкви, для її відродження й обʼєднання в одному Патріярхаті. За цю велику ідею наших київських і галицьких митрополитів від Іларіона до Слуги Божого Андрея я боровся і борюся дальше. Боріться і Ви, щоби спільними силами і трудами та молитвами досягти цієї мети.

В окремий спосіб дуже дякую славному хорові з Нюарку, що під проводом свого дириґента Михайла Добоша багато причинився до успіху наших римських імпрез тепер і в минулому і за те, що багато зробив для розвитку нашого музичного хорового мистецтва, для популяризації української пісні і для ширення її імени та слави серед народів. За цю велику і шляхотну працю належиться Вам усім від нас велика вдячність. Нехай Господь благословить Вас успіхами і всім добром за Ваші труди і любов до церковного хорового мистецтва, нашої дорогої української пісні, якою ширите славу українського імени в світі.

Вітайте, як милі гості! Щераз спасибі Вам за молитви і слова та вияви відданости. Погляньте на те все, що наша Церква і Нарід здобув за останніх 20 років в Римі, щоби готовитись до свого Ювілею 1000-ліття хрещення. Цей недалекий вже Ювілей нехай стане твердим каменем під будівлю відродженої Української Святої Церкви на славу Божу і на благо Української Церкви і Народу!

Благословення Господнє на Вас!

Рим при Соборі Святої Софії