СЛОВО ДО УЧАСНИКІВ ЗʼЇЗДУ СУСТЕ

Мої Дорогі! Світлі Збори!

Коли нині вітаю Вас отут в тому нашому Українському Католицькому Університеті, то дві справи хотів би я підчеркнути й видвигнути, щоби та хвилина остала не тільки Вам, але й для всіх, що будуть про неї чути, в світлій та добрій памʼяті — не тільки для Вас, для молоді, але й для Українського Народу.

Найперше, то є початок, який Ви зробили й то добрий початок, що зібрали отут всіх представників української молоді в Европі. Дай Боже, щоби той збір, те представництво — скріпилося, щоб то Ви, приїхавши до цього дому — а він саме є на те, щоб зібрати і професорів українських і молодь українську. Він є тим осередком, який має учити, чи Ви будете в Англії, чи Ви будете в Парижі, чи Ви будете у Відні, чи десь інде. Рим є осередком християнства і культури. Тому Ви приїхали, найперше, щоб влучитися тут разом. То є велика ціль, яку Ви повинні плекати не тільки отут між собою, але й всюди, щоб відшукати отих молодих академіків, отих молодих студентів університету чи де вони ходять, щоб їх витягнути і не дати їм пропасти для Українського Народу й Української Церкви. Така велика небезпека, як бачите, так тяжко зібрати, передусім дорослих, а й Вам так само не дуже то легко. Та й отут, коли Ви зробили отой перший крок, честь Вам і слава за те, що Ви вібралися — та, щоб Ви отой початок продовжували.

А друге, що я хотів підчеркнути, то є та свідомість, яка повинна кожного з Вас, студента університету, оживляти й піддержувати. Ви є тими наслідниками, які мають колись перебрати провід народу, а щоб перебрати провід треба бути підготованими! А нема сумніву, що хтось мусить перебрати, бо нині ті, що є в проводі, колись відійдуть. Так само, знаєте, як сходять зі сцени актори, що сповняють якусь ролю — так само й всі ми зійдемо зі сцени й прийдуть нові. Тепер все залежить від того ХТО прийде на їх місце! Що буде, як прийдуть люди неприготовані, які не свідомі свого завдання, котрі, як то тепер буває — навіть не свідомий того, що він українець, а він в українському проводі й зайняв визначне становище! Тепер же Ви — Ви маєте здобути собі те знання. Я ж вже десять разів повторяв, що дурня всюди бʼють, як каже Шевченко. Як хто не образований, він не потрібний. Він буде робітником звичайним, але таких є багато. Щоб стати в проводі, мусиш мати знання в голові, ти мусиш бути образованою людиною і то визнаватися вже в ситуації, а не так, що ото вийшов на арену й щойно починаєш розглядатися де ти! Треба бути свідомим, а щоб то зробити, треба скінчити образування. Передусім старайтеся довути докторат, скінчити університет не тільки для амбіції, але для знання!

Як тяжко нині на Українському Католицькому Університеті обсадити катедру, зібрати професорів, а ті, що є, то так заховались, що їх треба щойно вишукувати — а вони є українцями! От недавно у Вашінґтоні, як знаєте, куплена Філія УКУ, прегарний дім, а нікого там не було, як я приїхав. Стоїть там семінарія пуста. Є настоятель тільки й ще дехто. А тепер, коли зачалося існування Філії - зразу зворушилися всі — і почалась сварка! Щобільше, показується, що там в пʼять українських професорів університетів. Ніхто про них не знає і не знав!Тому то так все в нас пропадає!... В українському Вашінґтоні, що в осередком політики світу, наша Філія не на дармо куплена. Треба там зібрати наших професорів і студентів, а їх є більше, як двадцять чи трид-цять! Хай же вони тепер вийдуть й підуть отам на Філію УКУ, коли хочуть пізнати свою історію, коли хочуть пізнати свою літературу, коли хочуть пізнати свою географію, коли хочуть пізнати свою традицію, загалом — суть Українського Народу. На ніякому університеті не знайдете того, що знайдете у Філії, чи отут на Університеті. І тому таке велике завдання Вас жде, щоб та хвилина дала Вам сили, щоб не тільки Ви самі, але й іншим не дали пропасти, бо нам кожна одиниця нині дорога. Важко, щоб з України хтось нині прийшов — тому кожна одиниця, яка стане сильною і активною національною одиницею, в нам нині дорогою. Ото, мої Дорогі, є те, що я хотів Вам нині, з нагоди Вашого Зʼїзду, побажати — та, щоб то не був перший і останній Ваш Зʼїзд, але, щоб він рік-у-рік відбувався. Ви тут все радо повитані!

Так само наші вакаційні курси повинні стягнути професорів і студентів з усіх сторін, з цілого світа, щоб вони прийшли, послухали, подивилися і відсвіжили в собі те славне минуле Українського Народу.Але все ще діється « ін фієрі» — ми не закінчили. Дай Боже, щоб той добрий початок, який Господь Бог благословив, щоб він розвинувся в дійсно могутній ЦЕНТР Українського Народу, який навіть коли постане вільна Україна, він завжди на периферіях, на поселеннях, буде тим могутнім центром, що буде притягати своєю бібліотекою, своїм урядженням і своїми викладами, тим всім, що не може Вам дати нині Україна.

І тому вітайте і дай Вам Боже здоровля, многих літ і так само тої свідомости, щоб Ви, зробивши той початок, продовжували й не тільки самі, але й других збирали, щоб підготовитися та колись виступити у славі на арені української історії!