СПІЛЬНЕ ВЕЛИКОДНЕ ПОСЛАННЯ УКРАЇНСЬКИХ КАТОЛИЦЬКИХ ВЛАДИК

Духовенству й вірним мир і благословення!

«Ввійшовши (до гробу), не знайшли тіла Господа Ісуса... Чого шукаєте живого між мертвими? Його нема тут, він воскрес» (Лк. 24,3,5,6; Мт. 28,6; Мк. 16,6). Яке здивування, але й яка небувала подія! Земля, що, немов одно кладовище, поглитала дотепер покоління за поколіннями, і повертала їх в порох (Буття 3,19), зачала віддавати жертви.

Пустий, порожній гріб! Христос взяв знову своє прославлене тіло воскрес! Смерть, як наслідок гріха, стратила свою силу: «Смерте, де твоя перемога, де твоє жало?» (1 Кор. 15,55), бо Христос відкупив людський рід від гріхів і від смерти й привернув вічне життя. Він воскрес тілом, а разом з ним воскреснемо й ми на Страшному Суді за праведне, покаянне життя до вічного щастя, а за грішне до пекла. Значить, наше життя не кінчиться тут на землі, але продовжується по смерті не тільки для душі, але й для тіла. Ось звідси й наша надія і наша певність і така безмежна втіха й радість! Воскресення потвердило й всю науку Христа (1 Кор. 15,17). «А коли Христос не воскрес, то марна проповідь наша, то марна й віра ваша... Алеж Христос таки справді воскрес із мертвих» (1 Кор. 15,14,20).

Здавалось би, що внаслідок виснажень, терпінь і мук, наше тіло пропадає і хилиться безповоротно до гробу. Та ні, вертається знову сила, нове пробудження, новий під’єм! І повні віри радісні Великодні Богослуження і невгаваючий гомін дзвонів, свячена пасха, яйце — писанка, галунка й барвінок, все те зміняє захмарений виднокруг Великого Посту й Страсного Тижня, після усильних молитов, постів, милостинь і жертв для своїх дітей і ближніх, Служб Божих, сповіді й причастя на розвиднене небо й проповідь нового життя. Пустіє гріб смерти з її невідлучними товаришами — недугами. Людина стає новою, відродженою, задивлена в ікону воскреслого Христа й заслухана в богослужебні відправи в Його честь. Пустіє символічний гріб! Приходять нові думи, нові пляни, свіжа охота й сила до нових діл. А наше всецерковне і всенародне життя жде й вичікує нетерпеливо, щоб цей гріб, переповнений віковими й смертельними стражданнями наших батьків і дідів, запустів і перемінився в нове прославлене життя.

По всьому світі, по всіх п’ятьох континентах, де б’ється українське серце, з усіх уст і глибин серця грімко лунає воскресна пісня — Христос воскрес! Щороку приходить Великдень і щороку підносить нас і завжди нове приносить. Бо це свято сили й побіди над гріхом і злом, свято справедливости над неправдою і беззаконністю, і тріюмфу святости й щасливої вічности. Воскрес Христос, — воскреснемо й ми, і це воскресіння мусимо заздалегідь підготовляти в наших душах і туземному житті творенням догідних умовин для щасливої небесної вічности. Ми об’єднані усі тою самою Христовою вірою в тій самій і одній Христовій Церкві, тим самим обрядом, злучені, хоч тілесно віддалені безмірними просторами, тою самою національною свідомістю Українців, тими самими терпіннями й подвигами минулого і тим самим світлим майбутнім. Ми об’єднані патріярхальним устроєм, ми, Ваші Владики, зорганізоване духовенство, й одушевлені вірні, прямуємо всі новими силами до наміченої мети. Справді: «В громаді вірних було одно серце й одна душа» (Діян. Ап. 4,32).

Все церковне, помісне й всенародне зайняте становище витичує нам напрямні в дальшій праці. Ми мусимо здобути для нашої України свободу віри й позбутися переслідувань за її визнання та завершення нашого церковного життя.

І оцю Великодню радість — весняний духовий похід — звіщаємо ми Вам, Ваші Владики, у цей дійсно Великий День. Вона повинна воплочуватися в чині й ділі, щоб Воскреслий Христос вніс у Ваші душі відпущення всіх провин і прогріхів, і промахів, вніс погідність і мир Божої благодати, поєднання з Богом, на що нинішній світ звертає так мало уваги. — Щоб Ваші богослуження, пройняті ревністю і навіяні глибокою побожністю, вимолювали нових сил і помочей, щоб у Ваших парохіях і громадах поставали нові храми, й народні доми, й школи, й заповнювались вірними, повними посвяти для Христа, Його Церкви й Українського Народу. Щоб ми всі, як колись Апостоли, станули вище наших особистих амбіцій і претенсій, образ і понижень, і з становища всецерковної помісности й всенародного добра, найперше зрозуміли наше невідрадне положення і з Воскресенням Христовим спрямували наші свіжі сили в тому напрямі на нашу обновлену діяльність.

Ми глибоко переживаємо недолю наших братів на Україні та й гарячо молимо Воскреслого Христа, щоб і для них дав нові сили для несення хрестів, судів і безправних арештів, і щоб вони відчули у своїх серцях полегшу й збудили нову віру в цьому Великодні та стрічали його з піднесеним чолом, бо як усього міру, так і їх терпіння мусять в Бога мати кінець: «Бо Господь не буде без кінця гніватися і ворогувати во вік», і «не дасть во вік молви — неспокою — праведникові» (Пс. 102,9 і 34,23). Щоб вони тямили, що хресна дорога кінчиться завжди воскресенням. — І в наших стражданнях і в нашому горю мимоволі вириваються часом з грудей слова жалю Христа на хресті: «Боже, Боже мій — чому ти мене покинув — Елі, елі лама савахтані» (Мт. 27,46). — Не бракує і нам у всенародному горю турбот мироносиць — «і хто відвалить нам камінь від дверей гробу? І споглянувши, побачили, що камінь був відвалений, був бо він дуже великий» (Мк. 16,3-4)... І проти безбожництва — стоять у повній своїй силі Христові слова — Бодріться, бо я побідив світ (Йо. 16,33). «Істинно, істинно кажу вам: Що плакати будете й ридати, а світ радітиме, ви ж сумні будете, але ваш сум обернеться у радість» (Йо. 16,20). Бо Христова Церква, до якої належимо — то безпечний корабель по житейському морю! В ньому ми доїдемо до щасливого берега!

Ми усіма силами благаємо Воскреслого Христа, щоб вдунув нову силу в наших провідників на чільних становищах громадського, культурного, політичного життя, в пресі, у виховних установах, щоб вони правильними дорогами провадили нарід, щоб вони шукали високого й ідейного, дійсного добра Церкви й Народу (Кол. 3,1). Бо тоді ми не зникнемо неславно з лиця землі, але обновлені в цілості життя Українського Народу — воскреснемо вже тут до Божого свобідного життя. — Бо Христос воскрес, воскреснемо й ми!

Дано в Квітну Неділю, при храмі свв. Сергія і Вакха, в Римі 1971 р.